Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 15733 раза. Голосов 17. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Добрый. заботливый папа-прообраз Отца Небесного.Очень важное стихотворение. Спасибо от пап и мам, дорогой брат!
Литвак Лидия
2010-10-29 18:09:21
Добрый. заботливый папа-прообраз Отца Небесного.Очень важное стихотворение. Спасибо от пап и мам, дорогой брат!
елена
2010-12-27 06:01:39
спасибо вам за такое стихотворение.
Палленко Любовь
2011-04-19 13:41:18
Замечательные слова и музыка. Чудо!!!
Елена
2011-06-17 19:13:25
Превосхоно.За душу берет.Отличные слова
Тамара Рабе
2011-10-11 09:47:15
Аплодирую стоя! Спасибо!!! Речь идёт о музыке ... Это песня? А где её можно послушать и скачать?
Валентин
2012-03-20 20:34:46
Замечательные слова.
Тамара Рабе, песня со словами и аккордами находится тут: spevka.com/pesni/papa-293/
Исполнитель: Березовская Виктория
валентина исмаилова
2012-03-21 06:29:15
стих очень хорощий Побольше таких стихов Мы очень мало и очень скупо говорим об отцах нащих Я думаю ято они больщего заслуживают за свои труды и скромное молчание которое иногда вылевается в инсульты и инфаркты
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
