Пособники коричневой заразы
Инок59
Наверно все мы не хотим войны,
Но все-таки давай без околичностей.
В борьбе *с ворами*, параллели не видны,
Когда фашисты на границе у страны,
Не будем путать *Божий дар, с яичницей*.
Не тот формат, чтоб с флагами блудить,
Ведя антивоенную риторику.
Нацизм сумел Европу победить,
Лишь потому, что толерантным быть,
Нас призывали лживые историки.
Птичке пропасть, коль коготок увяз,
Фашизма так заразны метастазы.
Глянь, вышли либерасты на показ,
За гранты рассчитаться в самый раз,
Пособники коричневой заразы.
Как не послушаешь:- так истый патриот,
Но от чего ж бездействовал у власти???
Как от кормушки дали отворот,
Все блещут честностью, аж оторопь берёт,
-гайдаровско- чубайсовские масти.
Вор громче всех кричит:- держи вора,
Ему ли рассуждать о справедливости.
Мы оказались в ж…е не вчера,
Вы продали Россию на ура,
В холуйской позе ожидая милостей…
Союзный референдум замолчав,
Подсунули нам Беловежский сговор.
Вот истинный предательства причал,
Про Крым Вам не пристало верещать,
Будет возмездие и я уверен скоро.
* * *
Все пять процентов грабящих страну,
Конечно будут призваны к ответу.
Но коль фашизм нам объявил войну,
Мы соберём славянскую страну,
И защитим от гибели планету…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
