Нет это не является ни заслугой Бога и ни заслугой человека. Когда мы делаем выбор того или иного поступка (решения) угодного для Бога, то это не заслуга наша, но это есть милость от Бога в предоставлении права выбора человеку, которым человек может воспользоваться, чтобы быть с Богом. Заслуги в том, что человек поверил Богу, а не дьяволу, конечно нет. Однако каждый выбор человека делается усилием его и при этом человек побеждает в себе желание сделать иное, неугодное Богу и в этом есть победа человека над собою и это есть личная заслуга, но только перед собою, но не перед Богом!
Рассуждая о необходимости для решения выбора поступков, которые требуют усилия человеку для избежания греха, говорит этот стих из Библии: "Закон и пророки до Иоанна; с сего времени Царствие Божие благовествуется, и всякий усилием входит в него." (Лука) 16:16 Все искушения христианин и доныне преодолевает усилием над желаниями человеческого тела, подавляя эти желания. Например: Как бы телу не хотелось совершить блуд или, найдя кошелёк с деньгами и адресом хозяина внутри его, отказаться от счастья овладеть всем этим, надо подавить свои желания. Слова: подавить, давить по своим понятиям есть действия СИЛОЙ. Если же человек будет руководствоваться СЛОВОМ БОЖЬИМ, то он не совершит греха. Руководство же СЛОВОМ не обозначает то, что для выбора решения отказа от желаний плоти не требуется усилий.
Но делая угодное Богу, человек верующий может получить награду от Бога в Царстве Его! Верующий получает спасение как Дар от Бога (Ин. 4:10; Рим. 6:23; Еф. 2:8,9), а награды заслуживают делами (Мат. 10:42; Лука 19:17; 1Кор. 9:24,25; 2Тим. 4:7,8; Откр. 2:10; 22:12).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
